«Українці Греції» втратили довіру до сьогоднішніх дипломатів

Місяць тому Кабінет міністрів зібрав у Києві представників різних громад та об’єднань українців за кордоном. Нарада мала загальну тему – питання співпраці урядовців із діаспорою. І кожен із присутніх мав змогу висловитись. Найбільш емоційними та відвертими  були виступи представниці українців у Греції – голови не так давно створеної профспілки «Українці Греції» Оксани Киценюк-Реваги.

Вона підіймала питання корупційних схем при оформленні документів, відсутності української школи, частої безглуздості заходів, організованих українським представництвом, прямо говорила про “некомпетентність” співробітників консульств, а також запропонувала власний спосіб вирішення проблем із видачею свідоцтва закордонних українців.

Медіа-портал VIDIA зустрівся із пані Киценюк-Ревагою окремо, аби детальніше розпитати її про це, а також про те, чим наразі живе українська діаспора у Греції.

Фото: Julian Hayda

Сама Оксана до Греції перебралась 20 років тому. Архітектор за першою освітою і філолог грецької за другою, пані Оксана у чужій країні працювала у Прокуратурі міста Афін, а пізніше присяжним перекладачем. Після 12 років роботи в товаристві «Журавлиний край» Оксана Киценюк-Ревага заснувала власне профспілкове об’єднання «Українці Греції». Це сталося буквально кілька місяців тому. Тому про досягнення об’єднання пані Оксана поки не спішить говорити. Втім зазначає, що головні напрямки роботи організації полягають у захисті українців Греції від різних корупційних схем, боротьбі за рівність чоловіків і жінок та сприянні підписанню міждержавних договорів між Україною та Грецією.

– Пані Оксано, найбільш жваву дискусію на нараді у Кабміні викликало питання статусу закордонних українців. І раніше у середовищі діаспори багато говорилося про проблеми із отриманням цього статусу – що задовго його оформлюють. Ви ж пропонували Кабміну зекономити кошти і не випускати посвідчень як таких…

– Так, переконана, що статус закордонного українця повинні мати всі українці за національністю, хто більш ніж п’ять років проживає за кордоном. Навіть якщо вони зберігають українське громадянство. Громадянство взагалі не мало би братись до уваги, а лише національність. Це потрібно для того, аби подолати розбрат, внесений попередньою владою між українцями. Українська національність визначається свідоцтвом про народження, де вказано громадянство батьків та знанням мови на побутовому рівні.

– А які, до речі, пільги наразі є для власників посвідчень закордонних українців?

– Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як громадянин України. Крім того, щороку встановлюються квоти прийому до вищих навчальних закладів України закордонних українців на бюджет.

– Урядовці обіцяли взятись за це питання. Чи після наради в Кабміні з боку української влади почались якісь рухи у вирішення проблеми?

– На жаль, ні. Принаймні в Греції жодних зрушень за три тижні ми не помітили.

– Ви заявляли про проблеми із оформленням паспортів для українців за кордоном – ніби існують якісь корупційні схеми, пов’язані із видачею паспортів через посередників. Поясніть будь ласка, в чому суть проблеми? І як ви бачите її вирішення?

– Схеми прості: при оформленні нового паспорта через низку посередників з людини поступово стягують суми, суттєво вищі від державних. Без посередників виготовлення триває, замість одного, 6-9 місяців. Досі в переліку документів на виготовлення паспорту є такі документі, які не мали би вимагатись: наприклад, контракт на роботу (перекласти його коштує від 10 до 20 євро), довідка зі школи (переклад так само коштує), заява чоловіка, що він утримує свою жінку (знову кошти за переклад). Всі ці документи порушують права українців, адже на території України (посольстві та консульстві) не повинні вимагати документів інших, аніж в Україні.

Взагалі бажання громадянина виготовити новий паспорт не повинне пов’язуватись із його легалізацією в країні перебування. Людей, що мають заборону для їх виготовлення, повинні вносити до списків, які повинні мати консули в системі і не посилати запити на місця. Виготовлення паспорту не повинно перевищувати місяць (як закладено в законі). Всі країни Європи виготовляють паспорт взагалі за три дні і у виняткових випадках – навіть за один.

Рішення цієї проблеми полягає у люстрації всього персоналу, що був пов’язаний із порушеннями. Це посол і консули, що займали ці посади останніх два-чотири роки, а також персонал, пов’язаний із цим. Посол, побачивши ці порушення, не доклав жодних зусиль на виправлення ситуації, а демагогічно відписувався обіцянками. Перевірити те, ким і коли здавались документи, коли отримувались паспорти, дуже легко, бо більшість тих, хто оформлював заяви на отримання, залишаються на території Греції і можуть навіть відповісти, скільки оплачували за послуги, кому власне платили, і хто їм радив звертатись до посередницьких фірм.

«Під час Майдану дипломати самоусунулись»

– До речі, про працівників консульств. На нараді ви також говорили про те, що варто було би проводити зустрічі українських посадовців із громадами за кордоном без представників дипломатичних установ. Чому?

– Саме тому, що довіру до сьогоднішніх дипломатів втрачено. Під час Майдану вони самоусунулись. На моря бруду, вилитих на обличчя України агентами Кремля, які займають ведучі позиції в ЗМІ, жодної ноти не було. Але навпаки вони сприяли антимайданам під посольством України в Афінах. Вони не вирішують роками наші проблеми. Ми для них лише люди, які їх утримують, а не громадяни, які потребують захисту. Будь-яка ситуація використовується для витрушування грошей.

10300278_735561363154473_5151326807953486819_n

– Які взагалі існують проблеми у роботі українських дипломатичних установ за кордоном?

– Переважає рівень шароварщини. Та і робиться все для галочки. Наприклад, коли відкривали пам’ятник Шевченку до 200-річчя з дня народження, привезли з Донецька ансамбль танцю, найняли три автобуси. Але повідомили про це тільки своїх працівників і запросили по 10 чоловік із різних товариств. Відкриття призначили на 11 ранку, але оскільки треба було їхати годину, виїхали о 9-й. Більша частина людей була в цей час на літургії в церкві. Якби було взято людей з церков, то автобуси не їхали б напівпусті. Нас, як товариство, взагалі не повідомили.

Або, коли будували Український дім, витратили космічні суми грошей. А тепер от була зустріч із послом після подій на Майдані, так на неї пустили лише до 50 діаспорян. Решта мерзла за воротами, бо «об’єкт є режимним і таку кількість не дозволено вміщати». Вони ж як будували, то знали, що українців у Греції більше, ніж 18 000 тільки легальних, а з нелегалами на 30 000 затягує. Та й Український дім той майже завжди закритий: інформування та допомога звідти не надається.

– Як, на вашу думку, можна було би налагодити співпрацю між дипустановами та власне українцями за кордоном?

– Потрібно складати програму заходів спільно із представниками діаспори. Для економії часу і грошей використовувати для спілкування Skype. А головне – зважати на потреби діаспори, а не посольства, яке утримується за кошти діаспори.

– Скільки людей налічує українська діаспора в Греції? Хто здебільшого ці люди, ким-де працюють, коли приїхали?

– Я вже наводила цифри від 18 000 до 30 000. Невелика частина, десь 20%, це люди, які емігрували до 2000 року. Близько 60% – друга хвиля, після 2000 року. Ще невелика частина – ті, що приїхали після 2005 та народились в останні роки. 80% українців – це жінки після 50, які працюють в будинках і лікарнях по догляду за хворими і дітьми з одним у тиждень вихідним. Решта працюють як домашні працівники і на підприємствах та будовах в режимі 8-16 годин. Процент висококваліфікованих кадрів не перевищує 3-4%.

– Наскільки активною і згуртованою є ця громада?

– Громади, на жаль, втратили свою активність і скрито ворогують з 2003 року. Не без допомоги посольства, яке кидаючи кістку розбрату між товариствами, володіє ситуацією. Спочатку розпалось на три товариства товариство Журавлиний край. За останні роки через корупційність поділилась школа. Як українці в Греції комунікують між собою? В основному в час біди об’єднуються, але нездорова конкуренція негативно впливає на українську справу в Греції.

«Витрачати гроші на виставки немає сенсу»

– Наскільки молодь діаспори у Греції є українською чи вона все більше асимілюється?

– Молодь не має своїх об’єднань і вже настільки асимілювалась за останні 10 років, що з 4 500 дітей, які хотіли вчитись в державній школі (згідно з опитуванням 2003 року), тепер заледве назбираємо 800-1000 бажаючих. При профспілці, яку ми утворили в лютому цього року, діє секція молоді, але вона не чисельна.

– То наразі української школи в Греції не існує?

– Свого часу мені вдалось втримати статус недільної школи, але цей рівень недостатній. Діаспору влаштувало б викладання української як іноземної хоча б в одній із державних шкіл Греції. Або ж надання статусу державної школи в Україні, і легалізація її як приватної та виділення автобусу, що звозитиме дітей з усіх районів Афін за програмою. Греція має 6-7 таких шкіл в Україні. Ми –  жодної.

10373785_735561046487838_919389783723920068_n

– Якою є ситуація з українськими ЗМІ у Греції?

– Вони відсутні фактично. Нині не періодично видається україномовний часопис «Вісник», а також щотижневий український додаток до грецької російськомовної газети «Афіни-Еллас». Ще є агітлистки чи одноразові настінні видання. І це також заслуга дипломатичних служб, що затрачають всі гроші, виділені на діаспору на виставки, яких майже ніхто не бачить (адже якщо з 30 000 їх бачить 10-100 чоловік – це явно позбавлене сенсу). Більшість черпає інформацію із супутникового телебачення.

– Знову ж таки на нараді ви зауважували, що старше покоління хоче мати українську друковану газету…

– Так, більшість заробітчан не володіє інтернетом оскільки вже має поважний вік. Але ці люди змушені продовжувати працювати через відсутність пенсійних домовленостей між Україною і Грецією, а також недосконалу систему страхування, пов’язану із легалізацією. Заплативши астрономічні суми до пенсійної системи, вони так і не можуть піти на пенсію через недостатність стажу, який не враховує напрацьовані в Україні роки.

«Ми не претендуємо на славу»

– На вашу думку, наскільки українська держава має підтримувати українців за кордоном фінансово? В яких сферах?

– Фінансування повинно охоплювати всі сфери життя діаспори. Кошти програм є достатньо суттєвими і не повинні витрачатись на розваги дипломатів та оплату дорогих коледжів для їх дітей, як це було донедавна. За ці кошти можна утримувати не одну школу та виділяти допомогу, наприклад, для ув’язнених та хворих.

– Під час подій Майдану і нині, під час російської агресії проти України, українці по всьому світу активно пікетують різні установи, вимагаючи санкцій для РФ. Про акції українців у Греції чути не часто – чому так?

– Українці Греції мають свою сторінку у Youtube. Але розповсюдженням інформації про наші акції ми займаємось на волонтерських засадах, а тому не завжди це відбувається системно. «Українці Греції» зібрали 1 200 євро і вислали у січні на Майдан до Києва. Після розстрілу Небесної сотні і анексії Криму Росією ми так само вислали 3 000 євро на армію. Частина коштів була зібрана і відправлена в Україну греко-католицькою громадою (вона найчисленніша в Греції), в меншій мірі (через чисельність парафіян), але теж долучилась православна церква. Ми не претендуємо на славу і робимо свій вклад у розвиток української справи без галасу. Головне, щоб Батьківщина відчувала, що ми не байдужі. А те, що про нас не чують, чи не знають, це мінус, але не суттєвий. Погано, коли розпалюється ворожнеча між громадами, для пожинання на цьому сумнівних ужинків монопольної «слави». Ми всі любимо Україну і будемо їй допомагати, скільки зможемо «во время люте» і дні миру.

 

via vidia.org

Опубліковано
В категорії СВІТ

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *